среда, 2 ноября 2016 г.

«Все починається з любові»

Вчитель – цілитель, він має уміти:
В душах дитячих вогонь запалить.
Кожній дитині – світло знань,
Кожній дитині – світло любові,
Віру в сили свої без вагань
Як запоруку щасливої долі.

Вчитель... Скільки доброго, щирого, світлого вміщає в собі це слово. Вчитель... Що може бути благороднішим і святішим за добру справу – навчати дітей, вчити їх не лише писати й читати, а й бути справжніми людьми, а, отже, чесними, правдивими, працьовитими, сумлінними, чемними... Добрий вчитель - добра, світла пам'ять в учня на все життя.
Лише справжній скрипаль зуміє створити справжню симфонію, лише справжній майстер може бездоганно налагодити скрипку, тільки справді тонка і неприхована душа може випромінювати стільки любові і доброти, довіри і терпіння.
У своєму затишному класі – бути берегинею крихітних дитячих душ. Кожного вислухати, допомогти, порадити, заспокоїти або і слізки витерти малечі. Адже зацікавленість, впевненість в своїх силах, задоволення  – все це могутній стимул до праці. Без інтересу, подиву, радості неможливе успішне навчання в початкових класах.
 Розуміти дітей  – значить оволодіти високою майстерністю виховання маленької людини. Казка, фантазія, яскраві картини, вміння висловлювати власну думку допомагають вчителю в роботі з дітьми. А ще - серце, щира душа, бажання зробити дітей добрими, чесними.
«Всі діти – обдаровані. Бездарні діти – результат поганого навчання та виховання».
Усе, що необхідно - любов до дітей, приязне тепле слово, лагідна посмішка, простота і щирість, вимогливість і відповідальність, без яких наші діти не змогли б стати чемними, ввічливими, доброзичливими, згуртованими.
«Школа – наш дім, що зітканий з проміння, з любові, радості та веселкових мрій, що зігріває цілі покоління. Це – храм добра, утвердження надій…»
Саме учитель знаходить дороги до найпотаємніших куточків дитячого серця, вислухає, дасть гарну пораду, заспокоїть теплим словом і подарує щиру усмішку, що лине із глибини душі.

Зусиллями і наполегливою працею учителя послідовно прокладається стежина з країни дитинства до дорослого життя, примножується скарбниця духовних надбань. На довгих стежинах життєвої ниви супроводжує дитину віра й наснага, надія і людська повага.